Статті

Основні правові висновки щодо стягнення заборгованості за договорами позики (розписками) за 2019 рік

Основні правові висновки щодо стягнення заборгованості за договорами позики (розписками) за 2019 рік

Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за договорами позики прийнятих судами касаційної інстанції за 2019 рік

01.
Розписка про отримання коштів є документом, який підтверджує передачу позики та умови на яких такі кошти були передані.

Перший з основних правових висновків, які можна зустріти у багатьох судових рішеннях касаційної інстанції. Він зазначений у постановах Великої Палати Верховного Суду: 723/304/16-ц від 23.10.2019 року; № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року. Даний висновок полягає у тому, що наявність боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боржник отримав кошти та не повернув їх. При цьому у самому тексті розписки може міститися інформація з приводу суми, строку та плати за користування позикою. Даний висновок слід враховувати, як кредитору так і боржнику. Адже, за відсутності розписки у позикодавця йому буде дуже складно підтвердити факт видачі позики та як наслідок її повернення. При цьому, якщо позичальник розрахується з кредитором, проте, не отримає від останнього оригінал своєї розписки або не попросить написати зустрічну, то не зможе довести факт погашення позики і доведеться платити один і той же борг двічі.

 

02.
При дослідження боргової розписки чи договору позики суди повинні виявляти справжню природу даних документів та на їх підставі робити відповідні правові висновки.

Другий з основних правових висновків, які можна зустріти у багатьох судових рішеннях касаційної інстанції. Він є походженням першого висновку та відображений у тих же самих постановах Великої Палати Верховного Суду: 723/304/16-ц від 23.10.2019 року; № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року. Його суть зводиться до того, що суди повинні детально досліджувати подані сторонами документи. Мається на увазі, що суди повинні дослідити договір позики чи розписку на наявність усіх ознак притаманних борговому документу. Лише за їх наявності та відсутності факту погашення боргу суд може стягнути суму коштів на користь позикодавця. Для прикладу, якщо позивач взяв від відповідача розписку про отримання 50 000 $ на купівлю квартири за окремим договором купівлі-продажу, то такий документ підтверджує факт виконання договору купівлі-продажу з боку продавця. При цьому він не є борговим документом та на підставі нього не можна стягувати заборгованість, як за класичним договором позики. Окрему увагу суди приділяють і питанню наявності у розписці інформацію про отримання коштів саме в борг та положення про те, що позичальник зобов’язується такі кошти повернути в конкретний строк. За відсутності таких положень суди, як правило відмовляють в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу. А тому, розписку або договір позики слід грамотно складати, щоб мати реальну можливість повернути кошти.

 

03.
Законом не заборонено видача та повернення позик у іноземній валюті.

Третій з основних правових висновків, який зустрічається у практиці не так часто, проте, теж є дуже важливим. Він зазначений все у тих же самих постановах Великої Палати Верховного Суду: 723/304/16-ц від 23.10.2019 року; № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року та у постанові № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року. Він зводиться до того, що позика може бути видана, наприклад, у доларах США. При цьому, повертати позичальник теж повинен саме долари США. Що стосується судів, то вони у судових рішеннях по стягненню таких боргів не повинні визначати суму стягнення в українській гривні, а можуть вказувати виключно іноземну валюту у якій була видана позики. На мою думку, ці висновки трохи спірні, адже, у даних постановах дуже широко розписано про те, що єдиним законним платіжним засобом на території України є гривня і сторони можуть хіба визначити зобов’язання з прив’язкою до іноземної валюти. Проте, платежі повинні відбуватися саме у гривні. Думаю, що судді просто закрили очі на правильне зазначення прив’язки валюти у договорах позики, адже, суть відносин не змінюється і фактично ти повертаєш гривню за вартістю іноземної валюти вказаної у договорі.

 

04.
Після закінчення строку видачі позики позикодавець не має права нараховувати проценти визначені договором, а має право вимагати на свою користь 3 % річних та інфляційні втрати.

Висновок який перекочував з кредитних правовідносин. Через це він є доволі очевидним, але постанову у якій він вказаний треба знати, щоб у суддів не було підстав його не застосувати до аналогічних правовідносин. Даний висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду № 723/304/16-ц від 23.10.2019 року. Він зводиться до того, що після закінчення дії строку позики дія договору припиняється і кредитор не може нараховувати проценти вказані у борговому документів. При цьому так як зобов’язання є грошовим, то кредитор має право вимагати нарахування платежів згідно зі статтею 625 ЦК України, тобто, 3 % річних та інфляційні. При цьому, якщо позики була видана у іноземній валюті, то інфляційні не нараховуються, так як індексації підлягає лише українська валюта – гривня. Такий висновок, наприклад, був зазначений у постанові Касаційного цивільного суду № 756/3128/16-ц від 09.08.2019 року.

 

05.
Проценти за договором позики згідно статті 1048 ЦК України можна нараховувати лише у випадку, якщо позики видана у національній валюті гривні.

Даний висновок стосується тих випадків, якщо у самому договорі не визначений розмір процентів. Сама стаття 1048 ЦК України говорить про те, що у випадку відсутності розміру процентів у договорі позики або відсутня інформація про те, що позики є безпроцентною то на суму отриманих коштів нараховуються проценти у розмірі однієї облікової ставки НБУ. У своєму висновку у постанові № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року Велика Палата Верховного Суду вказала, що  такі проценти можуть нараховуватися лише щодо позики у національній валюті. Таким чином, якщо позика була видана у доларах США, то позикодавець не має право нараховувати облікову ставку НБУ на суму виданих коштів.

 

06.
При розрахунку 3 % річних повинна братися валюта визначена у договорі або рішенні суду, а не її еквівалент у національній валюті України – гривні.

Даний висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року. Він стосується питання розрахунків заборгованості за договорами позики. Так як суди часто за основу брали гривневий еквівалент, що у питання розрахунків, що у питанні стягнення коштів, то Велика Палата роз’яснила, що при визначенні суми 3 % річних, що у питанні їх стягнення потрібно використовувати ту валюту, яка зазначена у договорі або в судовому рішенні.

 

07.
Якщо сторони у договорі позики визначили розмір процентів, що підлягають сплаті за користування коштами, то суд повинен стягувати саму ту суму процентів, яка передбачена договором.

Даний висновок був зазначений у постановах Касаційного цивільного суду: 658/3251/16-ц від 11.12.2019 року; № 658/3251/16-ц від 23.10.2019 року. Перша справа стосувалася стягнення процентів з розрахунку 120 % річних на суму простроченого тіла позики. Суд апеляційної інстанції вирішив з власності ініціативи зменшити розмір процентів з тих підстав, що сума процентів не є співмірною з сумою виданих коштів та стягнув їх у розмірі облікової ставки НБУ. Суд касаційної інстанції не погодився з таким висновком та вказав, що сторони є вільними в укладенні договору та самі досягли умов щодо такого розміру процентів. При цьому положення Цивільного кодексу не містять норм, які б надавали суду з власної ініціативи змінювати розмір процентів, які були погоджені позикодавцем та позичальником. На цій підставі суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд для визначення дійсного розміру боргу, як було встановлено договором позики. У другій вищезазначеній справі був підтриманий подібний висновок та вказано, що договір є обов’язковим до виконання та усі умови позики можуть бути погоджені сторонами саме у договорі, який є обов’язковим до виконання сторонами.

 

08.
При укладенні договору позики одним членом подружжя згода іншого – не потрібна.

Дуже часто чув від клієнтів, що при укладенні договору позики чоловік чи дружина повинні надавати згоду на його укладення. Завжди кажу, що не треба (крім позики, яка оформляється нотаріально) і ось нарешті про це сказав і Верховний суд у постанові № 133/3928/14-ц від 27.11.2019 року. Суд зазначив, що дійсно при розпорядженні одним з подружжя майном, що є їх спільною сумісною власністю потрібно отримувати дозвіл іншого з подружжя. При цьому укладення договору позики не є договором, який передбачає розпорядження таким майном, а тому, дозволу на укладення договору позики отримувати не потрібно. Це пов’язано з тим, що право на кошти виникає після укладення договору, а не до того.

 

09.
Якщо позика була отримана в інтересах сім’ї одним членом подружжя, то обов’язок повернути позики виникає у обох членів сім’ї.

Іншими словами, якщо чоловік отримав позику, наприклад, для купівлі квартири у якій буде проживати зі своєю дружиною, то і дружина повинна погашати позику (і навпаки, якщо дружина отримала позику, то чоловік теж повинен оплачувати борг). До таких висновків прийшли судді Касаційного цивільного суду у постановах: № 642/706/16-ц від 12.08.2019 року; № 361/3519/15-ц від 26.06.2019 року; № 638/5286/17 від 22.05.2019 року; № 127/26398/16-ц від 08.05.2019 року. Висновки зводяться до того, що другий член подружжя, який не брав участі в укладенні договору позики стає зобов’язаний за нею за двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. У такому випадку у членів сім’ї виникає солідарний обов’язок з повернення суми позики.

 

10.
Якщо позикодавець звернувся з позовом про стягнення боргу за договором позики до моменту завершення тридцятиденного строку на повернення позики зазначеного у статті 1049 ЦК України, то суд не може відмовити у задоволенні позову, якщо позика не була погашена протягом розгляду справи в суді.

Такий висновок був зазначений у постанові Касаційного цивільного суду № 385/850/16-ц від 23.09.2019 року. У своїх запереченнях відповідач вказав, що позовна заява позивача була передчасною, так як на момент звернення до суду у відповідача ще не пройшов тридцятиденний строк. На цій підставі він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Проте, колегія суддів не погодилася з таким доводом та вказала, що відповідач мала можливість погасити заборгованість за договором позики і в ході розгляду справи в суді. Проте, цього не зробила, а тому, так як борг не повернутий, то у суду відсутній правові підстави відмовити у задоволенні вимог про стягнення боргу.

 

Схожі статті
ТОП-12 правових висновків ВС у кредитних та іпотечних спорах за 2018 рік
ТОП-12 правових висновків ВС у кредитних та іпотечних спорах за 2018 рік

Аналіз актуальних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на іпотеку, прийнятих Верховним Судом протягом 2018 року.

Банківське та фінансове право
21.01.2019 |  474
Велика Палата визначила порядок нарахування процентів та пені за депозитом
Велика Палата визначила порядок нарахування процентів та пені за депозитом

Велика Палата врегулювала розбіжності судової практики Верховного Суду України щодо нарахування процентів та неустойки за договором банківського вкладу.

Банківське та фінансове право
26.05.2019 |  179
Велика Палата заборонила звертати стягнення на мораторійну іпотеку
Велика Палата заборонила звертати стягнення на мораторійну іпотеку

Ще один правовий висновок Верховного Суду, який вказує на неможливість звернення стягнення на іпотеку, яка підпадає під мораторій.

Банківське та фінансове право
04.05.2019 |  141
Велика Палата заборонила перереєстровувати іпотеку з арештами
Велика Палата заборонила перереєстровувати іпотеку з арештами

Доволі очевидний висновок про неможливість перереєстрації права власності, але у деяких суддів були складнощі з його застосуванням.

Банківське та фінансове право
24.05.2019 |  157
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками

Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» усталену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.

Банківське та фінансове право
15.07.2019 |  168
Верховний суд вказав, коли не можна виселяти з іпотеки
Верховний суд вказав, коли не можна виселяти з іпотеки

Верховний суд відмовився відступити від попередніх правових позицій у питаннях виселення колишнього власника майна з житлового приміщення, яке було реалізовано у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором.

Банківське та фінансове право
30.11.2018 |  141
Верховний суд дозволив одночасно стягувати борг та реалізувати іпотеку
Верховний суд дозволив одночасно стягувати борг та реалізувати іпотеку

18.09.2018 року Верховний Суд у складі Великої Палати розглянув справу № 921/107/15-г/16, яка стосувалася звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Банківське та фінансове право
26.11.2018 |  155
Верховний Суд вказав, коли банки можуть нараховувати проценти по закінченню строку кредиту
Верховний Суд вказав, коли банки можуть нараховувати проценти по закінченню строку кредиту

Верховний Суд уточнив свої правові висновки, зазначені у постановах від 28.03.2018 року, 04.07.2018 року та 31.10.2018 року у контексті нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Банківське та фінансове право
02.04.2019 |  159
Які зміни принесе Закон України «Щодо відновлення кредитування» у відносини між банками та боржниками?
Які зміни принесе Закон України «Щодо відновлення кредитування» у відносини між банками та боржниками?

Нещодавно Верховна Рада прийняла, а президент підписав, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування».

Банківське та фінансове право
30.12.2018 |  140
Основні висновки Великої Палати у кредитних та іпотечних спорах за 2019 рік
Основні висновки Великої Палати у кредитних та іпотечних спорах за 2019 рік

Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення на іпотеку, прийнятих Великою Палатою ВС протягом 2019 року

Банківське та фінансове право
10.01.2020 |  7873
Чи можна продати іпотеку з зареєстрованими дітьми?
Чи можна продати іпотеку з зареєстрованими дітьми?

Аналіз актуальної судової практики щодо реалізації іпотеки на електронних торгах з зареєстрованими дітьми у житлі

Банківське та фінансове право
08.02.2020 |  3422
Чи можна визнати недійсним договір іпотеки майнових прав укладений до 2009 року?
Чи можна визнати недійсним договір іпотеки майнових прав укладений до 2009 року?

Про те, як суди дивляться на позовні заяви про визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав укладених до 2009 року, коли ЗУ «Про іпотеку» не передбачав іпотеки таких майнових прав

Банківське та фінансове право
20.06.2020 |  1250
Велика Палата змінила підхід у питанні досудового врегулювання кредитної заборгованості
Велика Палата змінила підхід у питанні досудового врегулювання кредитної заборгованості

Велика Палата Верховного Суду вчергове вирішувала питання чи слід банкам дотримуватися досудового врегулювання заборгованості з позичальниками та наслідки пред’явлення позову за відсутності переговорів

Банківське та фінансове право
03.08.2020 |  1632
Всі статті по цій темі