Статті

Правові висновки з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку за 2020 рік

Правові висновки з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку за 2020 рік

Основні висновки у питаннях звернення стягнення на предмет іпотеки через суд за 2020 рік. Розглянуті питання можливості застосування різних способі передбачених Законом України «Про іпотеку» та вказані особливості, які слід враховувати в судовому процесі

Одна з частин аналізу судової практики Верховного Суду у банківській сфері за 2020 рік:

Ну і продовження минулорічної статті – ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ У КРЕДИТНИХ ТА ІПОТЕЧНИХ СПОРАХ ЗА 2019 РІК.

 

01.
Не отримання іпотекодавцем та боржником повідомлення про порушення основного зобов’язання та умов іпотечного договору не є підставою для відмови кредитору у зверненні стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

Очевидний висновок, але у деяких правників є з ним проблеми. Він полягає у тому, що деякі позичальники вказують на неможливість кредитора звернутися до суду за захистом свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з тих підстав, що кредитор повинен був направити вимогу про порушення основного зобов’язання та умов іпотечного договору, яку боржник повинен був отримати і лише у випадку її не виконання можна було звертатися до суду. Проте, судді Верховного Суду не погоджуються з цим твердженням так як направлення вимоги необхідне для позасудового способу звернення стягнення. При цьому, кредитор в незалежності від погоджених способів звернення стягнення на предмет іпотеки може у будь-який час звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна на прилюдних торгах.

Основне рішення де було вказано даний висновок є постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 522/16975/16-ц від 09.12.2020 року; № 752/18476/16-ц від 30.11.2020 року; № 596/63/14-ц від 19.08.2020 року; № 201/9754/17 від 01.07.2020 року; № 520/12266/16  від 12.02.2020 року.

 

02.
Якщо договір про задоволення вимог іпотекодержателя містить застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки третій особі від імені кредитора, то сторони погодили такий спосіб, як позасудовий, а тому, звертати стягнення таким же способом в судовому порядку не можна.

Один, як на мене доволі суперечливий висновок, але щодо якого Велика Палата висловила свою позицію ще у 2019 року. Він полягає у тому, що якщо договір іпотеки містить положення, яке дозволяє кредитору від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій третій особі, то іпотекодержатель не може звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки таким же самим способом. На думку суду, у такому випадку сторони договору погодили, що стаття 38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає такий вид стягнення відноситься до позасудового способу звернення стягнення, який не може бути реалізований в судовому порядку.

Основне рішення суду де зазначено вказаний висновок – постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 203/4032/16-ц від 16.12.2020 року; № 300/282/17 від 09.12.2020 року; № 522/29619/13-ц від 12.11.2020 року; № 642/2040/16-ц від 07.10.2020 року; № 757/46665/16-ц від 30.09.2020 року; № 128/924/17 від 21.09.2020 року; № 761/27919/16-ц від 16.09.2020 року; № 641/6700/14-ц від 03.09.2020 року; № 521/15151/14-ц від 27.08.2020 року; № 369/4308/14-ц від 05.08.2020 року; № 456/4241/14-ц від 22.07.2020 року; № 335/3267/14-ц від 15.07.2020 року; № 2033/2-1649/2011 від 08.07.2020 року; № 641/6411/16-ц від 17.06.2020 року; № 173/2158/16-ц від 17.06.2020 року; № 646/5674/16-ц від 03.06.2020 року; № 501/5586/13-ц від 03.06.2020 року; № 592/6422/16-ц від 03.06.2020 року; № 643/111/14-ц від 27.05.2020 року; № 490/12341/13-ц від 27.05.2020 року; № 370/3028/14-ц від 20.05.2020 року; № 640/19149/16-ц від 20.05.2020 року; № 646/11463/15-ц від 06.05.2020 року; № 496/2671/14-ц від 06.05.2020 року; № 234/5020/16 від 29.04.2020 року; № 523/8298/16-ц від 22.04.2020 року; № 643/10449/14-ц від 22.04.2020 року; № 638/12822/14-ц від 22.04.2020 року; № 266/2353/15-ц від 25.03.2020 року; № 755/15734/16-ц від 18.03.2020 року; № 310/8706/15-ц від 18.03.2020 року; № 183/2834/16 від 18.03.2020 року; № 242/1228/16-ц від 19.02.2020 року; № 303/3050/16-ц від 12.02.2020 року; № 241/31/16-ц від 05.02.2020 року; № 643/12999/16-ц від 05.02.2020 року; № 646/4428/16-ц від 22.01.2020 року, № 629/2037/13-ц від 22.01.2020 року; № 501/3417/13-ц від 22.01.2020 року; № 308/7075/14-ц від 22.01.2020 року; № 210/3320/16-ц від 15.01.2020 року.

 

03.
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем відноситься виключно до позасудових способів звернення стягнення та не може бути реалізовано за рішенням суду.

Не новий висновок, який стало закріплений у судовій практиці на якому сильно погорів Дельта Банк. Він полягає у тому, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» є виключно позасудовою та передбачає право кредитора зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки, якщо договір містить відповідне застереження. При цьому кредитор не може просити суд звернути стягнення таким самим шляхом на підставі рішення суду, адже такої можливості законом не передбачено.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 756/10030/14-ц від 24.11.2020 року; № 211/6020/15-ц від 23.11.2020 року; № 361/6277/15-ц від 16.11.2020 року; № 520/13399/14-ц від 20.10.2020 року; № 537/5698/18 від 02.10.2020 року; № 161/17322/14-ц від 22.09.2020 року; № 686/18896/15-ц від 21.09.2020 року; № 753/16397/14-ц від 02.09.2020 року; № 303/7768/13-ц від 05.08.2020 року; № 175/1765/16 від 15.07.2020 року; № 216/5834/15-ц від 01.07.2020 року; № 569/12107/15-ц від 30.06.2020 року; № 658/1164/14-ц від 24.06.2020 року; № 159/4837/15-ц від 03.06.2020 року; № 352/1757/15-ц від 03.06.2020 року; № 523/13449/15-ц від 28.05.2020 року; № 716/1105/15-ц від 28.05.2020 року; № 686/3647/І4-ц від 26.05.2020 року; № 524/6384/15-ц від 21.05.2020 року; № 759/13884/15-ц від 20.05.2020 року; № 570/3408/15-ц від 20.05.2020 року; № 759/12156/15-ц від 19.05.2020 року; № 635/486/14-ц від 18.05.2020 року; № 522/20156/14-Ц від 04.05.2020 року; № 910/22979/15 від 14.04.2020 року; № 759/10689/14-ц від 08.04.2020 року; № 154/2822/15 від 02.04.2020 року; № 758/8608/14-ц від 13.03.2020 року; № 200/5082/18 від 04.03.2020 року; № 523/13763/15-ц від 26.02.2020 року; № 372/3677/15-ц від 26.02.2020 року; № 522/16614/15-ц від 26.02.2020 року; № 554/11815/15-ц від 19.02.2020 року; № 642/1012/14-ц від 18.02.2020 року; № 496/3667/15-ц від 17.02.2020 року; № 367/5000/15-ц від 06.02.2020 року; № 521/1641/14-ц від 23.01.2020 року; № 592/8119/15-ц від 22.01.2020 року.

 

04.
Дія мораторію по валютних кредитах не зупиняє строків позовної давності на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Цікавий висновок, який може бути корисний для позичальників. Фактично судді дослідили питання застосування положень статті 263 ЦК України, яка містить норму, яка передбачає, що перебіг позовної давності зупиняється у випадку встановлення мораторію (відстрочення виконання зобов’язання) на підставі закону. Це і було зроблено відповідним законом у 2014 році, проте, судді прийшли до висновку, що вказані положення про позовну давність не можуть бути застосовані, так як мораторій лише відстрочує виконання зобов’язання, а не звільняє від його виконання, а тому, не позбавляє кредитора права на звернення за захистом своїх прав до суду. Таким чином, перебіг строків позовної давності не зупиняється.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 501/2458/16-ц від 05.02.2020 року; № 761/46153/17 від 27.01.2020 року.

 

05.
Якщо іпотекодержатель обрав судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на торгах, то у судовому рішенні не обов’язково зазначати початкову вартість (ціну) предмету іпотеки.

Висновок, який спростив життя банкірам. Часто суди відмовляли в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок того, що кредитори не визначали початкову ціну продажу іпотеки на підставі відповідної оцінки. Але у подальшому Верховний Суд змінив цю практику та вказав, що у рішенні не обов’язково зазначати початкову ціну продажу іпотеки, так як вона може бути визначена виконавцем на етапі виконавчого провадження за клопотання однієї з сторін.

Основне рішення де міститься цей висновок – постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 235/3619/15.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 727/8413/17 від 10.12.2020 року; № 756/2157/15-ц від 04.11.2020 року; № 910/11361/17 від 19.10.2020 року; № 761/24810/14-ц від 01.10.2020 року; № 464/1556/13-ц від 25.08.2020 року; № 177/119/15-ц від 25.08.2020 року; № 752/4045/16-ц від 13.07.2020 року; № 1915/7719/2012 від 13.07.2020 року; № 756/1539/14-ц від 13.07.2020 року; № 310/3495/15-ц від 08.07.2020 року; № 201/13916/15-ц від 24.06.2020 року; № 727/5978/14-ц від 17.06.2020 року; № 589/1237/14-ц від 16.06.2020 року; № 520/16253/15-ц від 15.06.2020 року; № 917/1369/17 від 11.06.2020 року; № 910/10956/15 від 21.05.2020 року; № 308/19401/13-ц від 29.04.2020 року; № 2-3713/11 від 22.04.2020 року; № 569/16709/15-ц від 15.04.2020 року; № 2-900/11 від 15.04.2020 року; № 756/3931/15-ц від 20.03.2020 року; № 331/354/17 від 16.03.2020 року; № 621/2736/13-ц від 27.02.2020 року; № 756/11329/15-ц від 26.02.2020 року; № 323/3177/13 від 19.02.2020 року; № 0308/10668/12 від 12.02.2020 року; № 450/2854/15 від 09.01.2020 року;

 

06.
Якщо кредитор заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки до майнового поручителя до моменту припинення позичальника, то іпотека не є припиненою у зв’язку з припиненням основного зобов’язання через ліквідацію позичальника.

Висновок, який на сьогоднішній день відображений у законах, а не лише у судовій практиці. Він полягає у тому, що майнова порука (іпотека) припиняється лише, якщо кредитор не заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки до моменту внесення запису до реєстру про припинення юридичної особи-позичальника. Таким чином, кредитор може задовольнити свої вимоги навіть у випадку ліквідації боржника за рахунок іпотечного майна. При цьому, вимога до майнового поручителя повинна бути заявлена саме у вигляді позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не будь-яка інша. Проте, можна зустріти ще подібну позицію, яка вказує, що навіть без пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та у зв’язку з припиненням кредитора застава не припиняється та кредитор може задовольнити свої вимоги і за рахунок поручителя, якщо у договорі іпотеки не зазначено, що іпотека припиняється у зв’язку з ліквідацією боржника. Обидві позиції можна знайти у постановах нижче, висновки на окремі не розділяв.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 178/1252/13-ц від 23.09.2020 року; № 646/5674/16-ц від 03.06.2020 року; № 295/6715/17 від 28.05.2020 року; № 753/16750/17 від 15.04.2020 року; № 203/3364/17 від 26.02.2020 року; № 910/2815/19 від 20.02.2020 року; № 464/1272/17 від 19.02.2020 року.

 

07.
Способи звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку» не є взаємовиключними.

Ще один висновок з яким бувають проблеми. Буває виникають випадки, коли кредитор звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на торгах. Після ухвалення судом рішення може пройти певний проміжок часу і іпотекодержатель вирішує в інший спосіб звернути стягнення, наприклад, шляхом реєстрації за собою права власності. Багато у кого виникають питання, як же можна звернути стягнення у інший спосіб, якщо є рішення суду яким вже звернули стягнення? Та й у Законі України «Про іпотеку» вказано, що не можна застосовувати позасудові способи звернення стягнення того, коли набрало законної сили рішення суду про звернення на іпотеки. І ось тут дає відповідь судова практика. Позиція Верховного Суду полягає у тому, що кредитор за власним рішенням може використовувати ті способи звернення стягнення, які передбачені законом та іпотечним договором. При цьому, вони не взаємо виключають один одного і якщо іпотекодержатель почав реалізувати один спосіб, то це не забороняє йому використати зовсім інший. Що ж стосується положень Закону України «Про іпотеку», то вони вказують, що сторони не можуть укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя після ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не реалізувати позасудові способи звернення стягнення. Так як відповідні застереження прописані у іпотечних договорах, які укладалися у момент передачі майна в іпотеку, то вказані положення теж не виключають можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.  Те ж саме стосується і можливості одночасно звертати стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса та судовим рішенням про продаж іпотеки на прилюдних торгах.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 29.09.2020 року № 757/13243/17; від 19.05.2020 року № 644/3116/18.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 205/5394/17 від 16.12.2020 року; № 176/1270/13-ц від 09.12.2020 року; № 751/3248/17 від 17.09.2020 року; № 280/1780/17 від 02.07.2020 року; № 718/3537/18 від 17.06.2020 року; № 638/6931/16-ц від 10.06.2020 року; № 202/30/17 від 25.03.2020 року; № 199/8098/18 від 11.03.2020 року; № 756/14222/16-ц від 04.03.2020 року; № 185/8862/16-ц від 05.02.2020 року.

 

08.
Якщо предметом іпотеки виступає цілий будинок, то іпотекодержатель не має права звертати стягнення на окремі квартири, як окремі частини предмету іпотеки.

Висновок актуальний для багатоквартирних будинків, які будуються. Кредитор може обрати два варіанти, що він може взяти в іпотеку: повністю весь будинок (або земельну ділянку на якій він будується); майнові права на квартири, які з’являться у будинку. У випадку, якщо мова йде про іпотеку багатоквартирного будинок, то суди говорять, що іпотекодержатель не має права звертати стягнення на окреме приміщення чи квартиру, що знаходяться у ньому, окремо від інших квартир, які знаходяться в будинку, оскільки такі площі не можна вважати відокремленими предметами іпотеки на які можна самостійно звернути стягнення. Іншими словами, якщо іпотекодержатель хоче реалізувати свої права кредитора, то повинен звертати стягнення на весь будинок відразу. Як правильно сформулювати тоді позовні вимоги суд не дає відповіді.

Основне рішення де міститься цей висновок – постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10559/13-ц від 15.01.2020 року.

 

09.
Іпотека майнових прав на нерухоме майно не є тотожною речовим правам (праву власності) на нерухоме майно, а тому, не можна звертати стягнення на зареєстровані у встановленому порядку квартири, які у подальшому не були передані кредитору в іпотеку.

Складний висновок, але може бути корисний у деяких ситуаціях, коли людина придбала квартиру, а там потім «вилізла» іпотека такого майна. Причини таких ситуацій описувати не буду, а от що робити в таких ситуаціях слід сказати. Питання у тому, що майнові права на певний об’єкт нерухомості не є речовим право на нерухоме майно у розумінні Цивільного кодексу України. Іншими словами, майнові права це є правом зареєструвати право власності, яке стане таким після завершення будівництва будинку і яке буде окремим повноцінним об’єктом цивільних прав та обов’язків. У випадку, якщо банк взяв в іпотеку майнові права на квартиру, але не передбачив в іпотечному договорі, що майно продовжує бути предметом іпотеки і після реєстрації права власності на квартиру та не переніс запис про іпотеку на новостворене майно, то кредитор не вправі звертати стягнення на таке майно (зареєстровану у реєстрі квартиру).

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 640/5896/15-ц від 07.12.2020 року; № 5002-10/1364-2012 від 17.07.2020 року; № 639/7921/15-ц від 29.01.2020 року.

 

10.
Наявність судового рішення суду, яким було стягнуто заборгованість не позбавляє іпотекодержателя звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновок, який я вже описував у попередній статті – про нарахування та стягнення заборгованості (п. 25). Тут все те ж саме, тільки навпаки, там було рішення про звернення на іпотеку, а тут про стягнення боргу. Іншими словами, іпотекодержатель може подати позов і про стягнення боргу, і про звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо одне з рішень буде виконано, то по іншій справі виданий виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню і все. Проблему вирішено.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 714/870/15-ц від 03.12.2020 року; № 295/3978/14-ц від 10.06.2020 року.

 

11.
Неспівмірність заборгованості за кредитним договором та вартістю предмету іпотеки не є підставою для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновок на користь кредитора. Бувають випадки, коли вартість іпотеки в рази перевищує розмір заборгованості за кредитним договором. У таких випадках деякі судді відмовляють в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що вказані суми не є співмірними. Проте, Верховний Суд дотримується іншої думки та вказує, що положення Закону України «Про іпотеку» не передбачають такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірніть розміру заборгованості та вартістю іпотеки, а тому, у таких справах суди повинні задовольняти позовні вимоги та звертати стягнення на предмет іпотеки.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 444/215/12 від 11.11.2020 року; № 450/2216/15-ц від 12.08.2020 року.

 

12.
Якщо кредитор звернувся до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте не вказав конкретного способу звернення стягнення, який повинен застосувати суд, то у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Висновок про бездарність деяких банківських юристів. Він полягає у тому, що суд розглядає позовні вимоги у межах заявлених позовних вимог та не має можливості виходити за їх межі. При цьому, Закон України «Про іпотеку» передбачає два способи звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку – шляхом продажу іпотеки кредитором від свого імені будь-якій третій особі та продажу майна на прилюдних торгах. Якщо ж позивач у позовній заяві просить просто звернути стягнення на предмет іпотеки, то суд повинен відмовити в задоволенні позову так як позивач фактично самостійно не визначився з конкретним способом судового захисту, який він просить суд застосувати. Суд теж не може самостійно вказати конкретний спосіб, так як вийде за межі своїх повноважень. А тому, судове рішення просто про звернення стягнення на предмет іпотеки буде суперечити закону, як процесуальному так і матеріальному – Закону України «Про іпотеку».

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 405/1873/14-ц від 30.09.2020 року. 

 

13.
При оскарженні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки співвласником майна, останній повинен довести порушення своїх прав та законних інтересів.

Як на мене трохи дивний висновок. Він полягає у тому, що судове рішення може бути оскаржено учасниками справи та третіми особами, які були залучені до участі у справі, проте рішення впливає на їх права та обов’язки. Якщо ж судове рішення оскаржується співвласником майна (наприклад чоловіком чи дружиною, які не являються власниками майна у реєстрі, але майно набувалося у шлюбі), то така особа повинна довести порушення своїх прав рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо така особа надавала свою згоду на передачу майна у іпотеку, то її права не порушуються рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки і вона не має права оскаржувати таке судове рішення.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 201/10874/15-ц від 29.07.2020 року.

 

14.
До юрисдикції господарського суду не відносить спір щодо виконання договору який забезпечує основне зобов’язання чи щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов’язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

Писав, пишу і буду писати, що це один з найпроблемніших висновків об який перечіпаються багато суддів нижчих інстанцій. Він доволі прости і зводиться до того, що по похідних зобов’язаннях слід виходити не з суб’єктного складу учасників таких правовідносин, а з суб’єктного складу учасників правовідносин основного зобов’язання. З моменту глобальної редакції процесуальних кодексів, а саме з моменту початку роботи Верховного Суду 15.12.2017 року були внесені зміни, які створюють правило, що усі вимоги, які є похідними від основного зобов’язання (які випливають з правочинів, які укладені у забезпечення виконання основного зобов’язання) повинні слухатися у такому ж самому порядку, що і вимоги по основному зобов’язанню. Мається на увазі, що якщо учасниками кредитного договору є дві юридичні особи, то усі вимоги як по кредитному так і по договорах, які забезпечують цю вимогу повинні слухатися у порядку господарського судочинства не дивлячись навіть на той факт, що поручителями можуть бути фізичні особи. Так же само і навпаки, якщо хоча б однією стороною кредитного договору є фізична особа, то усі спори (у тому числі і щодо договорів, які укладені для забезпечення виконання основного зобов’язання: порука, іпотека) повинні слухатися у порядку цивільного судочинства не дивлячись на те, що поручителем та кредитором можуть бути юридичні особи. Вроді не складне правило, але якщо подивитися практику по нижчих інстанціях, то стає сумнувато, що за три роки дії кодексу ще не всі в цьому розібралися.

До такого висновку прийшла Велика Палата у постановах: № 640/22013/18 від 13.10.2020 року; № 161/6253/15-ц від 05.05.2020 року.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 904/3550/19 від 17.11.2020 року; № 918/80/19 від 15.09.2020 року; № 904/5150/18 від 25.08.2020 року.

 

15.
Чинним законодавством не передбачено подвійне звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення щодо одного і того ж способу звернення стягнення.

Трохи заплутано написано, але коли напишу пояснення то все стане зрозуміло. Бувають випадки, коли банк звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на торгах. Суд задовольняє позов, але рішення суду не виконується років десять. Тоді банк думає, що у нього тут набігло процентів, неустойки та комісій різних і треба їх достягнути. Якщо у тебе майно в іпотеці належить майновому поручителю, то подати до нього позов про стягнення заборгованості ти не можеш так як він не є боржником за кредитним договором, а відповідає виключно в межах вартості предмету іпотеки і тому, можна тільки на іпотеку звертати стягнення. Так от якщо банк подасть ще один позов про звернення стягнення на той же самий предмет іпотеки шляхом продажу на торгах, але з іншою заборгованістю, то суд повинен відмовити в задоволенні позову, так як чинним законодавством не передбачено повторне звернення стягнення на один і той же самий предмет іпотеки, і з тих ще самих підстав.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 459/2930/15-ц від 03.06.2020 року.

 

16.
Якщо щодо предмету іпотеки у реєстрі речових прав наявні відомості про право власності особи, яка не має правової підстави набувати право власності на майно, то перевагу мають наявні чинні правовстановлюючі документи.

Як на мене один з найкорисніших висновків, який може визнати подальшу судову практику. Він походить з загальних положень пріоритету документів на підставі яких виникає право власності на нерухоме майно над записами у реєстрі. Чинна судова практика вказує, що пріоритет має саме правочин на підставі якого набувається право власності. Тобто, якщо у реєстрі значиться власником майна особа, яка не має юридичної підстави набувати це майно у власність (не має у неї документу, який би підтверджував її право власності або він визнаний недійсним), то суди повинні надавати перевагу саме документам (як правило попереднього власника), а не відомостям з реєстру. Чому ця історія буде корисна? Бо існує не врегульоване питання з застосуванням положень статті 12 та 23 Закону України «Про іпотеку». А саме, ті частини, які вказують, що правочини спрямовані на перехід права власності від іпотекодавця до третьої особи без згоди іпотекодержателя є недійсними (у статті 12) та перехід права власності до третьої особи на предмет іпотеки свідчить про перехід до такої особи прав та обов’язків іпотекодавця (у статті 23). Це важливо так як від цього залежить можливість нового власника захистити свої права на майно, а кредитору визначити належного відповідача у спор про звернення стягнення на предмет іпотеки, так як у випадку пред’явлення позову не до справжнього власника суд повинен відмовити в задоволенні позову. На сьогодні можна знайти багато судових рішень де іпотекодержателі звертаються з позовами про звернення на іпотеку до тієї особи, яка являється власником по реєстру, але у багатьох випадків такі особи ставали власниками коли іпотека була виведена неправомірно і згоди кредитора на перехід права власності не було. Іншими словами, власником і далі залишається первісний іпотекодавець, а тому, не зовсім правильно задовольняти вимоги до особи, яка знаходиться у реєстрі речових прав. Подивимося, як буде розвиватися судова практика, але це рішення потрібно враховувати. Детальніше це питання розгляну у наступній своїй статті. А це рішення залишу тут, так як воно стосувалося визначення належного відповідача у судовому спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 910/10987/18 від 24.01.2020 року.

 

17.
Після звернення стягнення на предмет іпотеки новий власник майна чи іпотекодержатель може виселити осіб, які там проживають лише у випадку придбання майна за кредитні кошти. У іншому випадку при виселенні таким особам потрібно надати інше придатне для життя жиле приміщення, яке повинно бути зазначено у судовому рішенні.

Висновок, який з’явився на рівні Великої Палати ще у 2018 році та буде корисний позичальникам. Фактично він стосується співвідношення положень Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР та Закону України «Про іпотеку» у питанні виселенні колишнього власника та членів його сім’ї після звернення стягнення на предмет іпотеки. Судова практика склалася стала та полягає у тому, що у цих питаннях слід застосовувати положення Житлового кодексу, які врегульовують питання виселення особи з жилих приміщень, а не положення Цивільного кодексу, які врегульовують питання усунення перешкод у користуванні майном. Таким чином, для того, щоб виселити особу з майна їй треба надати інше жиле приміщення або довести, що кредит брався на купівлю цього майна.

Основне рішення де міститься цей висновок – постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 724/1488/19 від 21.12.2020 року; № 708/1508/19 від 10.12.2020 року; № 750/8505/18 від 03.12.2020 року; № 127/15246/19 від 02.12.2020 року; № 488/3805/16-ц від 02.12.2020 року; № 761/22020/17 від 25.11.2020 року; № 753/16825/14-ц від 18.11.2020 року; № 722/618/18 від 16.11.2020 року; № 463/5924/14-ц від 11.11.2020 року; № 206/2674/18 від 05.11.2020 року; № 676/784/19 від 21.10.2020 року; № 607/12696/18 від 08.10.2020 року; № 310/7320/16-ц від 07.10.2020 року; № 347/637/18 від 05.10.2020 року; № 761/32882/15-ц від 30.09.2020 року; № 755/857/17 від 23.09.2020 року; № 647/1957/17 від 16.09.2020 року; № 522/17472/15-ц від 16.09.2020 року; № 688/1731/18 від 16.09.2020 року; № 404/2261/16-ц від 16.09.2020 року; № 333/3583/17 від 15.09.2020 року; № 645/2827/18 від 14.09.2020 року; № 489/206/18 від 09.09.2020 року; № 335/6482/19 від 02.09.2020 року; № 755/17486/17 від 25.08.2020 року; № 490/3819/14-ц від 25.08.2020 року; № 701/240/18 від 13.08.2020 року; № 324/783/18 від 06.08.2020 року; № 202/5200/17 від 27.07.2020 року; № 207/2067/17 від 23.07.2020 року; № 372/208/19 від 22.07.2020 року; № 219/4394/16-ц від 22.07.2020 року; № 285/941/17 від 15.07.2020 року; № 442/4711/16-ц від 15.07.2020 року; № 713/1196/19 від 15.07.2020 року; № 132/761/18 від 01.07.2020 року; № 644/3244/17 від 24.06.2020 року; № 755/7020/16-ц від 24.06.2020 року; № 139/839/19 від 24.06.2020 року; № 332/2922/19 від 19.06.2020 року; № 176/1105/16-ц від 17.06.2020 року; № 344/5278/13 від 15.06.2020 року; № 520/12378/13-ц від 11.06.2020 року; № 641/2077/18 від 04.06.2020 року; № 359/3256/15-ц від 03.06.2020 року; № 725/5117/17 від 27.05.2020 року; № 203/1717/17-ц від 27.05.2020 року; № 640/15833/16-ц від 06.05.2020 року; № 562/382/18 від 04.05.2020 року; № 359/9648/16-ц від 29.04.2020 року; № 715/1764/17 від 22.04.2020 року; № 562/2213/17 від 10.04.2020 року; № 520/10134/16-ц від 01.04.2020 року; № 725/3449/19 від 25.03.2020 року; № 462/1531/15-ц від 18.03.2020 року; № 381/4426/17 від 18.03.2020 року; № 761/35499/18 від 12.03.2020 року; № 350/1389/17 від 12.03.2020 року; № 755/7922/15-ц від 11.03.2020 року; № 201/11859/17 від 11.03.2020 року; № 320/10637/14-ц від 28.02.2020 року; № 569/14678/16-ц від 28.02.2020 року; № 487/6678/15-ц від 26.02.2020 року; № 359/10886/15-ц від 24.02.2020 року; № 666/2571/15-ц від 19.02.2020 року; № 760/11516/15-ц від 29.01.2020 року; № 357/3483/16-ц від 12.01.2020 року; № 713/1547/17 від 06.02.2020 року; № 644/8964/18 від 06.02.2020 року; № 215/1356/18 від 05.02.2020 року; № 726/553/15 від 29.01.2020 року; № 635/102/14-ц від 29.01.2020 року № 641/5812/16-ц від 23.01.2020 року.

Схожі статті
ТОП-12 правових висновків ВС у кредитних та іпотечних спорах за 2018 рік
ТОП-12 правових висновків ВС у кредитних та іпотечних спорах за 2018 рік

Аналіз актуальних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на іпотеку, прийнятих Верховним Судом протягом 2018 року.

Банківське та фінансове право
21.01.2019 |  1252
Велика Палата визначила порядок нарахування процентів та пені за депозитом
Велика Палата визначила порядок нарахування процентів та пені за депозитом

Велика Палата врегулювала розбіжності судової практики Верховного Суду України щодо нарахування процентів та неустойки за договором банківського вкладу.

Банківське та фінансове право
26.05.2019 |  387
Велика Палата заборонила звертати стягнення на мораторійну іпотеку
Велика Палата заборонила звертати стягнення на мораторійну іпотеку

Ще один правовий висновок Верховного Суду, який вказує на неможливість звернення стягнення на іпотеку, яка підпадає під мораторій.

Банківське та фінансове право
04.05.2019 |  371
Велика Палата заборонила перереєстровувати іпотеку з арештами
Велика Палата заборонила перереєстровувати іпотеку з арештами

Доволі очевидний висновок про неможливість перереєстрації права власності, але у деяких суддів були складнощі з його застосуванням.

Банківське та фінансове право
24.05.2019 |  410
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками

Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» усталену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.

Банківське та фінансове право
15.07.2019 |  515
Верховний суд вказав, коли не можна виселяти з іпотеки
Верховний суд вказав, коли не можна виселяти з іпотеки

Верховний суд відмовився відступити від попередніх правових позицій у питаннях виселення колишнього власника майна з житлового приміщення, яке було реалізовано у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором.

Банківське та фінансове право
30.11.2018 |  343
Верховний суд дозволив одночасно стягувати борг та реалізувати іпотеку
Верховний суд дозволив одночасно стягувати борг та реалізувати іпотеку

18.09.2018 року Верховний Суд у складі Великої Палати розглянув справу № 921/107/15-г/16, яка стосувалася звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Банківське та фінансове право
26.11.2018 |  1211
Верховний Суд вказав, коли банки можуть нараховувати проценти по закінченню строку кредиту
Верховний Суд вказав, коли банки можуть нараховувати проценти по закінченню строку кредиту

Верховний Суд уточнив свої правові висновки, зазначені у постановах від 28.03.2018 року, 04.07.2018 року та 31.10.2018 року у контексті нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Банківське та фінансове право
02.04.2019 |  998
Які зміни принесе Закон України «Щодо відновлення кредитування» у відносини між банками та боржниками?
Які зміни принесе Закон України «Щодо відновлення кредитування» у відносини між банками та боржниками?

Нещодавно Верховна Рада прийняла, а президент підписав, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування».

Банківське та фінансове право
30.12.2018 |  482
Основні висновки Великої Палати у кредитних та іпотечних спорах за 2019 рік
Основні висновки Великої Палати у кредитних та іпотечних спорах за 2019 рік

Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення на іпотеку, прийнятих Великою Палатою ВС протягом 2019 року

Банківське та фінансове право
10.01.2020 |  10337
Чи можна продати іпотеку з зареєстрованими дітьми?
Чи можна продати іпотеку з зареєстрованими дітьми?

Аналіз актуальної судової практики щодо реалізації іпотеки на електронних торгах з зареєстрованими дітьми у житлі

Банківське та фінансове право
08.02.2020 |  4458
Основні правові висновки щодо стягнення заборгованості за договорами позики (розписками) за 2019 рік
Основні правові висновки щодо стягнення заборгованості за договорами позики (розписками) за 2019 рік

Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за договорами позики прийнятих судами касаційної інстанції за 2019 рік

Банківське та фінансове право
27.03.2020 |  5915
Чи можна визнати недійсним договір іпотеки майнових прав укладений до 2009 року?
Чи можна визнати недійсним договір іпотеки майнових прав укладений до 2009 року?

Про те, як суди дивляться на позовні заяви про визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав укладених до 2009 року, коли ЗУ «Про іпотеку» не передбачав іпотеки таких майнових прав

Банківське та фінансове право
20.06.2020 |  1914
Велика Палата змінила підхід у питанні досудового врегулювання кредитної заборгованості
Велика Палата змінила підхід у питанні досудового врегулювання кредитної заборгованості

Велика Палата Верховного Суду вчергове вирішувала питання чи слід банкам дотримуватися досудового врегулювання заборгованості з позичальниками та наслідки пред’явлення позову за відсутності переговорів

Банківське та фінансове право
03.08.2020 |  2495
Велика Палата підтримала свій висновок, щодо неможливості відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи
Велика Палата підтримала свій висновок, щодо неможливості відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи

Велика Палата вказала на неможливість відступлення права вимоги за кредитним договором на користь не фінансової установи.

Банківське та фінансове право
04.12.2020 |  10092
Велика Палата дозволила Фонду гарантування продавати кредити не фінансовим установам
Велика Палата дозволила Фонду гарантування продавати кредити не фінансовим установам

Велика Палата вказала, коли право вимоги за кредитним договором може бути відступлено на користь не фінансової установи

Банківське та фінансове право
21.04.2021 |  3372
Правові висновки Верховного Суду з приводу нарахування та стягнення заборгованості за кредитними договорами за 2020 рік
Правові висновки Верховного Суду з приводу нарахування та стягнення заборгованості за кредитними договорами за 2020 рік

Основні висновки Верховного Суду у питаннях стягнення кредитної заборгованості за 2020 рік щодо розрахунків боргів, нарахування платежів та застосування строків позовної давності

Банківське та фінансове право
09.05.2021 |  4521
ПРАВОВІ ВИСНОВКИ З ПРИВОДУ ОСКАРЖЕННЯ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ ТА ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ІПОТЕКИ У РАХУНОК ПОГАШЕННЯ БОРГУ ЗА 2020 РІК
ПРАВОВІ ВИСНОВКИ З ПРИВОДУ ОСКАРЖЕННЯ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ ТА ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ІПОТЕКИ У РАХУНОК ПОГАШЕННЯ БОРГУ ЗА 2020 РІК

Основні висновки Верховного Суду у питаннях пов’язаних з оскарженням звернення стягнення на предмет іпотеки. Такі як: правильні способи захисту, типові порушення, наслідки завершення позасудового способу звернення стягнення

Банківське та фінансове право
23.05.2021 |  1908
ПРАВОВІ ВИСНОВКИ З ПРИВОДУ ЗАПИСІВ ПРО ІПОТЕКУ У РЕЄСТРІ, ДІЙСНОСТІ ТА ПРИПИНЕННЯ ІПОТЕКИ ЗА 2020 РІК
ПРАВОВІ ВИСНОВКИ З ПРИВОДУ ЗАПИСІВ ПРО ІПОТЕКУ У РЕЄСТРІ, ДІЙСНОСТІ ТА ПРИПИНЕННЯ ІПОТЕКИ ЗА 2020 РІК

Основні висновки з приводу дійсності іпотеки та її припинення. Досліджено основні підстави припинення іпотеки та її дійсності за відсутності записів про іпотеку чи за відсутності факту виконання вимог статті 17 Закону України «Про іпотеку», яка визначає випадки, коли іпотека припиняє свою дію

Банківське та фінансове право
24.05.2021 |  1756
ПРАВОВІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ З ПРИВОДУ ПОРУКИ ЗА 2020 РІК
ПРАВОВІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ З ПРИВОДУ ПОРУКИ ЗА 2020 РІК

Основні висновки Верховного Суду за 2020 рік, які стосуються питання стягнення заборгованості з поручителя та дії поруки: у часі, у випадку припинення основного боржника, у випадку пропуску строку на пред’явлення вимоги до поручителя чи збільшення міри його відповідальності

Банківське та фінансове право
18.06.2021 |  1576
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ В ІПОТЕЧНИХ СПОРАХ З СПАДКОЄМЦЯМИ ЗА 2020 РІК
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ В ІПОТЕЧНИХ СПОРАХ З СПАДКОЄМЦЯМИ ЗА 2020 РІК

Основні висновки з приводу іпотеки, яка переходить іншій особі внаслідок спадкування. Досліджено питання звернення стягнення на предмет іпотеки з спадкоємцями, пред’явлення вимог до спадкоємців та припинення іпотеки внаслідок пропуску строку на пред’явлення вимоги

Банківське та фінансове право
23.06.2021 |  1842
Як повернути депозит в банку? Основні висновки Верховного Суду за 2020 рік
Як повернути депозит в банку? Основні висновки Верховного Суду за 2020 рік

Основні висновки з приводу депозитів за 2020 рік. Досліджено питання доведення факту укладення договору та нарахування платежів на прострочену суму вкладу: проценти, 3 % річних, неустойка

Банківське та фінансове право
28.06.2021 |  1344
Велика Палата визначила хто повинен відповідати за «вкрадений» депозит та наслідки посилання у позові на не правильні норми права
Велика Палата визначила хто повинен відповідати за «вкрадений» депозит та наслідки посилання у позові на не правильні норми права

Велика Палата Верховного Суду вчергове досліджувала питання повернення депозиту на користь особи, яка передала кошти в касу, але касир не вніс їх на рахунок, а привласнив собі

Банківське та фінансове право
02.07.2021 |  1439
Як оскаржити виконавчий напис? Судова практика Верховного Суду за 2020 рік.
Як оскаржити виконавчий напис? Судова практика Верховного Суду за 2020 рік.

Основні висновки Верховного Суду у питаннях оскарження виконавчих написів прийнятих за 2020 рік. Розглянуто питання: суб’єктного складу сторін; які документи повинен перевірити нотаріус; коли заборгованість являється безспірною; на що посилатися, щоб отримати зупинення вчинення нотаріальних дій до моменту оскарження напису

Банківське та фінансове право
03.07.2021 |  2531
Велика Палата змінила підхід у питаннях дійсності іпотеки за відсутності відповідного запису у реєстрі речових прав
Велика Палата змінила підхід у питаннях дійсності іпотеки за відсутності відповідного запису у реєстрі речових прав

Велика Палата вказала, що у випадку відсутності запису про іпотеку, навіть якщо не було підстав для її припинення, то у випадку переходу права власності до третьої особи, то відновити іпотеку не можна, як і звернути на неї стягнення, якщо новий власник є добросовісним

Банківське та фінансове право
10.07.2021 |  2761
Велика Палата вказала, коли настає відповідальність керівництва банку-банкрута за завдані збитки через доведення банку до неплатоспроможності
Велика Палата вказала, коли настає відповідальність керівництва банку-банкрута за завдані збитки через доведення банку до неплатоспроможності

Велика Палата визначила конкретний склад цивільного правопорушення у діях керівництва банку-банкрута та коли такі особи можуть ухилитися від відповідальності за завдані своїми діями збитки Фонду гарантування вкладів чи банку-банкруту

Банківське та фінансове право
15.07.2021 |  755
Велика Палата вказала коли арешти не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку
Велика Палата вказала коли арешти не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку

Велика Палата вказала на можливість не фінансовій установі звернути стягнення на предмет іпотеки з арештами, якщо право вимоги така особа придбала у банківської чи фінансової установи

Банківське та фінансове право
04.08.2021 |  1779
Всі статті по цій темі