Велика Палата вказала, коли настає відповідальність керівництва банку-банкрута за завдані збитки через доведення банку до неплатоспроможності

Велика Палата визначила конкретний склад цивільного правопорушення у діях керівництва банку-банкрута та коли такі особи можуть ухилитися від відповідальності за завдані своїми діями збитки Фонду гарантування вкладів чи банку-банкруту
25.05.2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 910/11027/18. Предметом спору була вимога Фонду гарантування до керівництва банку, який був виведений з ринку, а саме: членів правління банку, членів спостереженої ради. Свої вимоги Фонд аргументував тим, що розмір акцептованих кредиторських вимог до банку становить 109 660 264,41 грн., а оціночна вартість ліквідаційної маси банку складає – 33 364 705 грн. Таким чином, так як за рахунок продажу активів Фонд не може покрити усі вимоги кредиторів, то і звернувся з позовом до перших осіб банку з позовом про відшкодування різниці між даними сумами у вигляді збитків. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили Фонду в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Фондом не було доведено складу цивільного-правопорушення, що виключає відповідальність відповідачів. Проте, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з такими доводами суддів попередніх інстанцій, скасувала рішення судів та прийняла нове рішення, яким задовольнила позов в повному обсязі.
І тут саме цікаво розібратися саме зі складом правопорушення, як його визначив Верховний Суд, оскільки банків лягло багато, і ця вся історія буде актуальною і по інших колишніх банкірах з якими зараз судиться Фонд.
Заявляючи свої вимоги, Фонд вказував на те, що банк за рік до введення тимчасової адміністрації придбав облігації двох компаній на суму близького 320 000 000 грн. Вказані облігації банк відобразив у якості своїх одних з найліквідніших активів, які має, але після їх оцінки Фонд прийшов до висновку, що їх вартість являється суттєво заниженою. Про це свідчить хоча б той факт, що коли Фонд продавав права на них, то навіть коли ціна впала до 300 грн., то ніхто не виявив бажання придбати їх. Фонд вказував, що посадові особи свідомо пішли на купівлю вказаних облігацій, щоб вивести кошти з банку, а тому посадові особи повинні нести солідарну відповідальність за укладення договорів купівлі-продажу даних облігацій так як своїми діями завдали шкоду фінансовій установі, що призвело до її неплатоспроможності.
Даючи правову оцінку відносинам, що склалися у справі, Велика Палата вказала, що керівництво будь-якої юридичної особи повинне добросовісно виконувати покладені на себе обов’язки. При цьому, в це поняття вкладається не лише належне виконання посадовою особою покладених на неї прав та обов’язків, а й дотримання розумного господарського ризику при прийнятті тих чи інших рішень. Положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять велику кількість норм, які вказують на те, що керівництво установи повинно відповідально ставитися до виконання своїх обов’язків та діяти в інтересах банку, а не своїх власних. Більше того, самі банки не мають права здійснювати ризикову діяльність, яка може нашкодити їхнім вкладникам. Якщо ж працівниками банку певними діями було завдано шкоду установі, то вони повинні її відшкодувати.
Крім того, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд після переходу банку на стадію ліквідації отримує повноваження органів правління банку та отримує право здійснювати усі дії, які мали вчиняти вказані особи, у тому числі і заявляти позовні вимоги майнового характеру до суду.
Що ж стосується неправомірних дій, то колегія суддів прийшла до висновку, що так як існують конкретні вимоги до ліквідності банківського капіталу, вимоги до кваліфікації вищого керівництва банку, то вказані особи мають можливість спрогнозувати ті чи інші наслідки своїх дій. У тому числі, які відносяться до купівлі неліквідних високоризикових цінних паперів. А тому, якщо такі особи не вживали ніяких дій, щоб попередити укладення ризикових договорів, які можуть повпливати на платоспроможність банку, не виносили ці питання на загальні зборів учасників банку, то вони являються винними у доведенні банку до неплатоспроможності. Таким чином, так як відповідачі не довели того факту, що вони намагалися уникнути підписання договору купівлі-продажу «сміттєвих» цінних паперів, то являються винним у доведенні банку до неплатоспроможності.
При цьому, якщо банк було визнано неплатоспроможним та направлено на процедуру ліквідації, то розмір збитків визначається на рівні усіх заявлених кредиторських вимог до такого банку. Таким чином, суд прийшов до висновку, що і в цій справі є всі ознаки цивільного правопорушення, що дає підстави для висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідачів відповідної шкоди.
Ще Велика Палата досліджувала багато інших питань і давала їм правову оцінку, але як на мене, найцікавішими є питання строків позовної давності та питання ліквідації самого банку на момент розгляду судової справи.
Що стосується строків давності, то суд прийшов до висновку, що право на подачу позову виникає з моменту, коли можна порахувати збитки. Так як збитками є розмір усіх акцептованих вимог, то строки давності повинні відраховуватися саме з дня складення та затвердження реєстру кредиторів, що може відбутися набагато пізніше ніж моменту виявлення високоризикових операцій.
А от з приводу ліквідації банку на момент розгляду справи, то суд прийшов до дуже цікавих висновків. Перш за все колегія вказала, що якщо юридичну особу припинено у реєстрі, але у неї залишилося якесь майно, яке не перейшло до правонаступника, то процедуру ліквідації було здійснено не належним чином і наявність запису про припинення такої особи не свідчить, що вона припинилася, а сам запис не має ніяких юридичних наслідків. Більше того, будь-який з кредиторів може звернутися з позовом про скасування реєстрації припинення такої юридичної особи. І тут суд розмежовує питання хто ж може звернутися з позовом про відшкодування збитків. Якщо збитки були завдані Фонду, то позивачем повинен бути Фонд, якщо збитки завдані банку, то Фонд звертається від імені та в інтересах банку. Але суд окремо зазначив, що так як законом встановлено право Фонду звертатися в інтересах банку з позовними заявами, то він може подати позов і від свого імені, але в інтересах фінансової установи яку ліквідує чи вже ліквідував, як було у цій справі.
Думаю, що у контексті оскарження реєстрації припинення банку мається на увазі, що після стягнення коштів на користь Фонду за збитки завдані банку, то кредитори вимоги яких не було задоволено зможуть звернутися з позовом, поновити реєстрацію банку у реєстрі та вимагати перерахування вказаних стягнутих сум на свою користь, що має трохи складну конструкції, але цілком правильну.
Аналіз актуальних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на іпотеку, прийнятих Верховним Судом протягом 2018 року.
Велика Палата врегулювала розбіжності судової практики Верховного Суду України щодо нарахування процентів та неустойки за договором банківського вкладу.
Ще один правовий висновок Верховного Суду, який вказує на неможливість звернення стягнення на іпотеку, яка підпадає під мораторій.
Доволі очевидний висновок про неможливість перереєстрації права власності, але у деяких суддів були складнощі з його застосуванням.
Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» усталену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.
Верховний суд відмовився відступити від попередніх правових позицій у питаннях виселення колишнього власника майна з житлового приміщення, яке було реалізовано у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором.
18.09.2018 року Верховний Суд у складі Великої Палати розглянув справу № 921/107/15-г/16, яка стосувалася звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд уточнив свої правові висновки, зазначені у постановах від 28.03.2018 року, 04.07.2018 року та 31.10.2018 року у контексті нарахування процентів після закінчення строку кредитування.
Нещодавно Верховна Рада прийняла, а президент підписав, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування».
Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення на іпотеку, прийнятих Великою Палатою ВС протягом 2019 року
Аналіз актуальної судової практики щодо реалізації іпотеки на електронних торгах з зареєстрованими дітьми у житлі
Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за договорами позики прийнятих судами касаційної інстанції за 2019 рік
Про те, як суди дивляться на позовні заяви про визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав укладених до 2009 року, коли ЗУ «Про іпотеку» не передбачав іпотеки таких майнових прав
Велика Палата Верховного Суду вчергове вирішувала питання чи слід банкам дотримуватися досудового врегулювання заборгованості з позичальниками та наслідки пред’явлення позову за відсутності переговорів
Велика Палата вказала на неможливість відступлення права вимоги за кредитним договором на користь не фінансової установи.
Велика Палата вказала, коли право вимоги за кредитним договором може бути відступлено на користь не фінансової установи
Основні висновки Верховного Суду у питаннях стягнення кредитної заборгованості за 2020 рік щодо розрахунків боргів, нарахування платежів та застосування строків позовної давності
Основні висновки у питаннях звернення стягнення на предмет іпотеки через суд за 2020 рік. Розглянуті питання можливості застосування різних способі передбачених Законом України «Про іпотеку» та вказані особливості, які слід враховувати в судовому процесі
Основні висновки Верховного Суду у питаннях пов’язаних з оскарженням звернення стягнення на предмет іпотеки. Такі як: правильні способи захисту, типові порушення, наслідки завершення позасудового способу звернення стягнення
Основні висновки з приводу дійсності іпотеки та її припинення. Досліджено основні підстави припинення іпотеки та її дійсності за відсутності записів про іпотеку чи за відсутності факту виконання вимог статті 17 Закону України «Про іпотеку», яка визначає випадки, коли іпотека припиняє свою дію
Основні висновки Верховного Суду за 2020 рік, які стосуються питання стягнення заборгованості з поручителя та дії поруки: у часі, у випадку припинення основного боржника, у випадку пропуску строку на пред’явлення вимоги до поручителя чи збільшення міри його відповідальності
Основні висновки з приводу іпотеки, яка переходить іншій особі внаслідок спадкування. Досліджено питання звернення стягнення на предмет іпотеки з спадкоємцями, пред’явлення вимог до спадкоємців та припинення іпотеки внаслідок пропуску строку на пред’явлення вимоги
Основні висновки з приводу депозитів за 2020 рік. Досліджено питання доведення факту укладення договору та нарахування платежів на прострочену суму вкладу: проценти, 3 % річних, неустойка
Велика Палата Верховного Суду вчергове досліджувала питання повернення депозиту на користь особи, яка передала кошти в касу, але касир не вніс їх на рахунок, а привласнив собі
Основні висновки Верховного Суду у питаннях оскарження виконавчих написів прийнятих за 2020 рік. Розглянуто питання: суб’єктного складу сторін; які документи повинен перевірити нотаріус; коли заборгованість являється безспірною; на що посилатися, щоб отримати зупинення вчинення нотаріальних дій до моменту оскарження напису
Велика Палата вказала, що у випадку відсутності запису про іпотеку, навіть якщо не було підстав для її припинення, то у випадку переходу права власності до третьої особи, то відновити іпотеку не можна, як і звернути на неї стягнення, якщо новий власник є добросовісним
Велика Палата вказала на можливість не фінансовій установі звернути стягнення на предмет іпотеки з арештами, якщо право вимоги така особа придбала у банківської чи фінансової установи