Статті

Верховний суд дозволив одночасно стягувати борг та реалізувати іпотеку

Верховний суд дозволив одночасно стягувати борг та реалізувати іпотеку

18.09.2018 року Верховний Суд у складі Великої Палати розглянув справу № 921/107/15-г/16, яка стосувалася звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Основним питанням правозастосування, що розглядав суд, було можливість звернення стягнення на майно майнового поручителя за наявності рішення суду про стягнення заборгованості з позичальника.

Зазначена справа слухалася судами неодноразово і останнім рішенням суду апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог банку було відмовлено. Своє рішення суд аргументував тим, що на момент розгляду справи банк вже звертався з позовом про стягнення заборгованості з позичальника, який був судом задоволений. На цій підставі апеляційний суд послався на розділ VII листа Верховного суду України від 01.02.2015 року «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» (далі – Лист ВСУ від 01.02.2015 року) у якому було зазначено, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Окрім вищезазначеного Листа ВСУ від 01.02.2015 року, подібна правова позиція щодо подвійного стягнення міститься  у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі – Постанова ВССУ). У абзаці 2 пункту 42 Постанови ВССУ зазначено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Якщо копнути глибше у проблему, пов’язану з правозастосуванням по даній категорії справ, то можна прослідкувати, що судова практика була доволі непослідовною та суперечливою. Цьому сприяв і неоднаковий підхід до проблеми з боку суддів Верховного суду України. Так, були постанови Верховного суду України, які містили категорично інший підхід. На них і послався банк, коли звертався до касаційної інстанції. Не погоджуючись з рішенням, позивач подав касаційну скаргу, у якій зіслався на невідповідність правової позиції апеляції постановам Верховного суду України № 3-71гс14 від 09.09.2014 року та № 6-1080цс15 від 03.02.2016 року. У зазначених рішеннях судді ВСУ зазначають, що іпотека є похідним зобов’язанням від основного, яке слугує забезпеченням виконання обов’язків позичальника перед кредитором. При цьому, звернення стягнення у порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку» спрямоване на задоволення вимог кредитора за основним зобов’язанням та має похідний характер, а не альтернативний основному. Таким чином, задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не є подвійним стягненням.

Касаційний суд після відкриття провадження у справі вирішив передати її на розгляд Великій Палаті. На думку колегії, слід було відступити від висновків Верховного суду України зазначених у постановах № 3-71гс14 від 09.09.2014 року та № 6-1080цс15 від 03.02.2016 року. Судді вважали, що правомірним є висновок суду апеляційної інстанції, що наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом та про звернення стягнення на предмет іпотеки призводить до подвійного стягнення заборгованості.

Отже, перед Великою Палатою Верховного Суду постала проблема вирішити питання чи відбувається подвійне стягнення заборгованості у випадку подачі кредитором позовної заяви про стягнення заборгованості та позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При розгляді справи по суті Велика Палата прийшла до висновку, що правові висновки у постановах № 3-71гс14 від 09.09.2014 року та № 6-1080цс15 від 03.02.2016 року не розповсюджуються на правовідносини, що склалися у даному випадку між сторонами. До такого висновку суд прийшов на тій підставі, що у вищезазначених постановах спір виник між кредитором та позичальником, який одночасно був і іпотекодавцем. У даній же ж справі спір виник між кредитором та особою відмінною від позичальника – майновим поручителем. Але по великому рахунку судді повністю підтримали позицію, викладену у зазначених постановах та застосували її і у відносинах з майновими поручителями.

Аналізуючи норми чинного законодавства Велика Палата прийшла до висновку, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення. Що ж стосується іпотеки, то вона має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Тобто, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Також, на думку колегії Великої Палати, суди попередніх інстанцій не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя врегульовано спеціальною статтею 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами Цивільного Кодексу, які регулюють відносини пов’язані з основним зобов’язанням. На підставі цього суд зазначив, що застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Більше того, судді вказали, що питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли обов'язок боржника за виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 328 ГПК України.

Мається на увазі, що у випадку виконання одного з судових рішень про стягнення заборгованості або про звернення стягнення на предмет іпотеки основне зобов’язання може бути припиненим. Якщо ж це станеться, то боржник може звернутися до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що борг вже не існує, але є ще один виконавчий документ, який стосується стягнення коштів або звернення стягнення на майно в рахунок погашення того ж самого погашеного боргу.

На підставі вищезазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду для врахування інтересів як боржників, так і кредитора, можна передбачити наступні механізми захисту сторін:

  • З боку кредитора, у випадку неналежного виконання зобов’язань за основним договором зі сторони позичальника:
    • Подача позовної заяви про стягнення заборгованості до позичальника;
    • Подача позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки до позичальника/майнового поручителя.
  • З боку позичальника/майнового поручителя, у випадку виконання одного з рішень про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет іпотеки:
    • Подача заяви про визнання виконавчого документу про стягнення заборгованості/про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з припиненням основного зобов’язання таким, що не підлягає виконанню.

На мою думку, це ще одне корисне та правильне рішення, яке повинно покласти кінець мінливості судової практики по аналогічних справах. Що ж стосується суті прийнятих висновків, то я з ними повністю погоджуюсь, так як способи захисту у вигляді стягнення заборгованості за кредитом та звернення стягнення на предмет іпотеки є повністю відмінними один від одного та регулюються різними нормативно-правовими актами.

Ще один великий плюс у цьому рішенні, який я не можу не відмітити, полягає в тому, що суд прямо вказав на можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у випадку відсутності основного зобов’язання. Це дає можливість констатувати, що основними є відносини, що склалися між сторонами, а не судове рішення, яке було прийнято на підставі них. І у випадку відновлення порушеного права не у спосіб визначений судовим рішенням, то таке рішення не підлягає виконанню, адже фактично зникає порушення права та предмет спору. На жаль, у такі нюанси не часто вникають правники і за ширмою статті 129 Конституції України не бачать, що інколи декілька судових рішень з приводу одного і того ж зобов’язання можуть грубо порушувати права і законні інтереси окремих учасників справи.

Цікавить думка колег. Погоджуєтесь з таким рішенням Верховного Суду чи все ж таки вважаєте, що за позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення відбувається подвійне стягнення і суддям потрібно було прийняти інше рішення?

Схожі статті
ТОП-12 правових висновків ВС у кредитних та іпотечних спорах за 2018 рік
ТОП-12 правових висновків ВС у кредитних та іпотечних спорах за 2018 рік

Аналіз актуальних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на іпотеку, прийнятих Верховним Судом протягом 2018 року.

Банківське та фінансове право
21.01.2019 |  474
Велика Палата визначила порядок нарахування процентів та пені за депозитом
Велика Палата визначила порядок нарахування процентів та пені за депозитом

Велика Палата врегулювала розбіжності судової практики Верховного Суду України щодо нарахування процентів та неустойки за договором банківського вкладу.

Банківське та фінансове право
26.05.2019 |  179
Велика Палата заборонила звертати стягнення на мораторійну іпотеку
Велика Палата заборонила звертати стягнення на мораторійну іпотеку

Ще один правовий висновок Верховного Суду, який вказує на неможливість звернення стягнення на іпотеку, яка підпадає під мораторій.

Банківське та фінансове право
04.05.2019 |  141
Велика Палата заборонила перереєстровувати іпотеку з арештами
Велика Палата заборонила перереєстровувати іпотеку з арештами

Доволі очевидний висновок про неможливість перереєстрації права власності, але у деяких суддів були складнощі з його застосуванням.

Банківське та фінансове право
24.05.2019 |  157
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками
Велика Палата заборонила ПриватБанку стягувати проценти та штрафи за кредитками

Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» усталену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.

Банківське та фінансове право
15.07.2019 |  168
Верховний суд вказав, коли не можна виселяти з іпотеки
Верховний суд вказав, коли не можна виселяти з іпотеки

Верховний суд відмовився відступити від попередніх правових позицій у питаннях виселення колишнього власника майна з житлового приміщення, яке було реалізовано у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором.

Банківське та фінансове право
30.11.2018 |  141
Верховний Суд вказав, коли банки можуть нараховувати проценти по закінченню строку кредиту
Верховний Суд вказав, коли банки можуть нараховувати проценти по закінченню строку кредиту

Верховний Суд уточнив свої правові висновки, зазначені у постановах від 28.03.2018 року, 04.07.2018 року та 31.10.2018 року у контексті нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Банківське та фінансове право
02.04.2019 |  159
Які зміни принесе Закон України «Щодо відновлення кредитування» у відносини між банками та боржниками?
Які зміни принесе Закон України «Щодо відновлення кредитування» у відносини між банками та боржниками?

Нещодавно Верховна Рада прийняла, а президент підписав, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування».

Банківське та фінансове право
30.12.2018 |  140
Основні висновки Великої Палати у кредитних та іпотечних спорах за 2019 рік
Основні висновки Великої Палати у кредитних та іпотечних спорах за 2019 рік

Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення на іпотеку, прийнятих Великою Палатою ВС протягом 2019 року

Банківське та фінансове право
10.01.2020 |  7873
Чи можна продати іпотеку з зареєстрованими дітьми?
Чи можна продати іпотеку з зареєстрованими дітьми?

Аналіз актуальної судової практики щодо реалізації іпотеки на електронних торгах з зареєстрованими дітьми у житлі

Банківське та фінансове право
08.02.2020 |  3422
Основні правові висновки щодо стягнення заборгованості за договорами позики (розписками) за 2019 рік
Основні правові висновки щодо стягнення заборгованості за договорами позики (розписками) за 2019 рік

Аналіз основних правових висновків в спорах, пов’язаних зі стягненням заборгованості за договорами позики прийнятих судами касаційної інстанції за 2019 рік

Банківське та фінансове право
27.03.2020 |  3901
Чи можна визнати недійсним договір іпотеки майнових прав укладений до 2009 року?
Чи можна визнати недійсним договір іпотеки майнових прав укладений до 2009 року?

Про те, як суди дивляться на позовні заяви про визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав укладених до 2009 року, коли ЗУ «Про іпотеку» не передбачав іпотеки таких майнових прав

Банківське та фінансове право
20.06.2020 |  1250
Велика Палата змінила підхід у питанні досудового врегулювання кредитної заборгованості
Велика Палата змінила підхід у питанні досудового врегулювання кредитної заборгованості

Велика Палата Верховного Суду вчергове вирішувала питання чи слід банкам дотримуватися досудового врегулювання заборгованості з позичальниками та наслідки пред’явлення позову за відсутності переговорів

Банківське та фінансове право
03.08.2020 |  1632
Всі статті по цій темі