Статті

Велика Палата визначила коли майно одного з подружжя може стати спільною сумісною власністю

Велика Палата визначила коли майно одного з подружжя може стати спільною сумісною власністю

Велика Палата вказала на критерії за яких особисте майно одного члена з подружжя може стати спільною власністю обох.

22.09.2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 214/6174/15-ц. Предметом спору була позовна заява жінки до колишнього чоловіка з вимогами про визнання нежитлового приміщення спільною сумісною власністю та його поділ між членами колишнього подружжя. Свої вимоги позивач аргументувала тим, що до укладення шлюбу чоловік набув право власності на квартиру. У період, коли вони перебували у шлюбі, то подружжя за спільні кошти здійснило перепланування та переобладнання приміщення внаслідок чого істотно збільшилася вартість вказаного майна.    

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що позивачка не довела того факту, що вартість майна збільшилася в результаті спільної діяльності подружжя. Крім того, позивачка не надала доказів, що її внесок у переобладнання спірного приміщення із житлового у нежитлове у розумінні частини першої статті 62 Сімейного кодексу України є достатньо значним для можливості визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, визнав майно спільною частковою власністю у співвідношення 32,80% до 67,20 % та витребував частину на користь позивачки. Своє рішення суд аргументував, що позивачкою було подано експертизу, яка свідчить, що за період шлюбу вартість майна суттєво збільшилася. Вказана вартість зросла через спільну діяльність подружжя та вкладення ними коштів у переобладнання приміщення. Крім того, відповідач отримав кредит, який направив на поліпшення майна і цей кредит був погашений за кошти сімейного бюджету. На цій підставі суд, керуючись статтею 62 Сімейного кодексу України задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду вирішила відступити від правового висновку щодо застосування статті 62 СК України, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17 та передала справу на розгляд Великої Палати.

При розгляді вказаної справи Велика Плата Верховного Суду вказала, що висновки у даній справі та у постанові Верховного Суду України відрізняються як за предметом доказування, так і за правовим регулюванням, а тому не вирішувала питання відступлення від даного висновку.

Колегія суддів встановила, що Сімейний кодекс визначає два режими власності подружжя – особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя. До особистої власності кожного з подружжя відноситься: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно,  набуте  нею,  ним  за  час шлюбу,  але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно,  набуте нею,  ним за час шлюбу,  але за кошти,  які належали їй, йому особисто (ст. 57 СК України). Крім того, дохід, який приносить річ, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є також власністю цього з подружжя (ст. 58 СК України).

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові можливе, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Під трудовими затратами слід розуміти особисту чи спільну діяльність подружжя направлену на ремонт майна, його добудову чи перебудову, що призвели до істотного збільшення вартості майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення такого майна. У кожному випадку суд повинен враховувати вказані положення закону з урахуванням усіх обставин конкретної справи. При цьому основне значення має істотність збільшення вартості майна, яке повинно бути обумовлено не лише збільшенням остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, а і у співвідношенні з тенденціями удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, змінами самого об’єкту пов’язані з його покращеннями. Тобто, збільшення вартості майна потрібно з’ясовувати саме до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Велика Палата приходить до висновку, що істотність збільшення вартості має відбутися така, що  первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла,  тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і  не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя – не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування  у шлюбі.

Що стосується другого необхідного фактору для визнання майна спільною сумісно власністю (спільні затрати грошових коштів та трудових ресурсів), то сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість  істотно збільшилося, не є підставою для  визнання його спільним

Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

При цьому судді зауважують, що під дію статті 62 Сімейного кодексу України не підпадають такі підстави, як коливання валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого з подружжя.

Таким чином, правовий висновок Великої Палати вимагає від позивача доведення двох фактів:

  • Істотного збільшення вартості майна внаслідок затрат трудових та грошових ресурсів подружжя чи самого позивача;
  • Істотне збільшення вартості майна повинно бути настільки значним, щоб первинний об`єкт нерухомості по своїй вартості та майновим характеристикам був малозначним в порівнянні з перетвореним об’єктом нерухомого майна.

За результатами розгляду справи Велика Палата скасувала рішення суду апеляційної інстанції та залишила в силі рішення суду першої інстанції.

Схожі статті
Як розлучитися? Коли потрібно йти в ДРАЦС, а коли - в суд?
Як розлучитися? Коли потрібно йти в ДРАЦС, а коли - в суд?

Коли можна розлучитись через ДРАЦС, а коли лише через суд. Перелік документів.

Сімейне право
24.01.2020 |  2225
Всі статті по цій темі