Статті

Як поновити строк на прийняття спадщини?

Як поновити строк на прийняття спадщини?

Про те, якими є та бувають підстави для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини. Які причини суди вважають поважними, а які ні.

Чинне законодавство вказує не те, що спадкоємець протягом шести місяців з моменту смерті особи повинен звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. На перший погляд, зазначений строк є доволі великим і не повинно виникати ніяких проблем з виконання своїх обов’язків спадкоємцями. Проте, на практиці все трохи складніше і часто спадкоємці можуть не вкластися. Як наслідок, суд може встановити додатковий строк на прийняття спадщини. Якщо ж суд цього не зробить, то скоріше за все майно відійде місцевій громаді. У даній статті пропоную розглянути найтиповіші випадки пропуску строку та випадки, коли суди задовольняють заяви спадкоємців та продовжують його.

 

01.
До поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Даний висновок відображає загальні підстави поновлення строку на прийняття спадщини. Вони не зазначені у Цивільному кодексі, проте закріплені у судовій практиці. Зазвичай, суди роблять цей висновок з посиланням на частину 3 статті 1272 ЦК України, яка вказує, що строк на прийняття спадщини може бути поновлений судом, якщо на це будуть поважні причини.

Окрему увагу слід приділити тому факту, що суди зазначають, що відсутність інформації про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 404/251/17 від 21.05.2020 року; № 419/3788/17 від 27.02.2020 року; № 357/732/19 від 17.02.2020 року; № 487/2375/18 від 30.01.2020 року.

 

02.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України, тощо.

Більш точне тлумачення конкретних причин пропуску строку на подачу заяви. Вони були зазначені ще в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» та знайшли своє відображення у чинній практиці Верховного Суду.

При цьому судді вказують і на ті обставини, які не можуть бути покладені в основу судового рішення про визнання поважними причин пропуску строку. До них відносять: юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, пригнічений стан та інше.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 755/21472/15-ц від 23.04.2020 року (якщо спадкоємець відноситься до першої черги за законом, то не знання про заповіт не є поважною причиною пропуску строку); № 756/9379/15-ц від 07.04.2020 року (відсутність інформації про смерть спадкодавця чи про спадкову масу не є поважними причинами пропуску строку); № 517/82/19 від 26.03.2020 року; № 140/871/16-ц від 25.03.2020 року; № 409/59/18 від 25.03.2020 року; № 296/12396/18 від 25.03.2020 року; № 642/2539/18-ц від 25.03.2020 року; № 572/887/18 від 19.03.2020 року; № 644/5098/17 від 16.03.2020 року; № 314/2550/17 від 13.03.2020 року; № 192/1663/17 від 24.01.2020 року; № 592/18695/18 від 22.01.2020 року.

 

03.
Проживання спадкоємця на території іншої держави не є поважною причиною пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що особа, яка проживає на території іноземної держави може звернутися з заявою про прийняття спадщини не лише особисто до нотаріуса, який завів чи заведе спадкову справу, а й до консула консульської установи України у іноземній державі. А тому, проживання особи на території іноземної держави не є поважною причиною поновлення строку.

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові:  № 640/8507/17 від 04.03.2020 року.

 

04.
Перебування дітей спадкоємця на амбулаторному лікуванні протягом двох місяців не є поважною причиною пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини.

Суд досліджував три підстави поновлення строку: юридичну необізнаність, відсутність коштів для прийняття спадщини та перебування дітей спадкоємця протягом серпня-вересня місяця 2017 року на амбулаторному лікуванні. Колегія прийшла до висновку, що зазначені причини не створили істотні труднощі, які унеможливили звернення спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та відмовили у задоволенні позову. З огляду на те, що постанова визначає ще одну причину коли судді не повинні задовольняти позовні заяви, то слід її вказати.

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 498/1087/17-ц від 18.05.2020 року.

 

05.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права"

Доволі цікавий принцип, який відображений у одній зі справ про поновлення строку на подачу заяви про прийняття спадщини. Його інтерес полягає у тому, що судді дійсно відступили від суворого розуміння закону та використали для поновлення строку підставу, яка не притаманна загальній судовій практиці. При цьому судді керувалися тим, що позивач пропустив подачу заяви на 20 днів, що є незначним строком. Що ж стосується підстав, то колегія вказала, що коли позивач звертався до селищної ради з заявою про отримання заповіту, то остання повинна була повідомити його про те, що заявник має 6 місяців на подачу нотаріусу заяви про спадщину. Суд прийшов до висновку, що не повідомлення цієї інформації завадило спадкоємцю звернутися з заявою у встановлений строк.

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові:  № 190/106/18 від 15.04.2020 року.

 

06.
Якщо спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини не тому органу до якого слід подавати було таку заяву, то це не є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.

Можна сказати, що даний висновок є протилежним попередньому. У своєму рішенні судді зазначили наступне: «Аргумент касаційної скарги про те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, що позивач 29 квітня 2008 року подав заяву до Вашківецької сільської ради про передачу його заяви про прийняття спадщини нотаріусу, є неприйнятним, оскільки за вимогами статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори (а не до іншого органу) заяву про прийняття спадщини».

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові:  № 362/2685/17 від 13.02.2020 року.

 

07.
Довготривала відсутність спадкоємця за межами країни у зв’язку з роботою не свідчить про неможливість вчасно звернутися з заявою про прийняття спадщини.

Правовий висновок був зроблений у справі де позивач тривалий час перебував на території Російської Федерації де працював. При цьому з заявою про прийняття спадщини він звернувся 19.12.2014 року, хоча таке право у нього виникло аж з 23.12.2008 року. Посилався позивач на те, що він не через роботу та фактичне проживання на території іншої держави не зміг більш ніж протягом 5 років звернутися до нотаріуса. Судді відхилили доводи позивача та вказали, що довготривала робота у іншій державі не є поважною підставою пропуску строку на подачу заяви.

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 420/23/18 від 02.04.2020 року.

 

08.
Хвороба спадкоємця не є беззаперечно поважною причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього подати заяву про прийняття спадщини. Це ж саме стосується і хвороби близьких осіб до спадкоємця.

Єдине застереження слід зробити, що судді мали на увазі не кожну хворобу. Оскільки у одних випадках захворювання може мати серйозний характер, а у інших легкий, який дозволяє здійснити виїзд до нотаріуса з метою подачі відповідної заяви. У рішення суд зазначає наступне: «Наявні в матеріалах медичні документи не містять інформації про те, що позивач мав стан здоров'я, який перешкоджав зверненню до нотаріуса впродовж строку для прийняття спадщини».

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 221/6855/17 від 30.03.2020 року.

У іншому судовому рішенні колегія суддів зазначила наступне: «Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому судом надано належну правову оцінку доводам позивача про пропуск вказаного строку з огляду на її хворобу і хворобу її сина, ІНФОРМАЦІЯ_2, та обґрунтовано відхилено, як такі, що не свідчать про наявність об'єктивних обставин, які унеможливлювали звернення до нотаріальної контори, оскільки періоди, протягом яких ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не звертались до лікарні були тривалими, і в цей час позивач не була позбавлена можливості звернутись до нотаріуса з відповідною заявою». 

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 766/16770/17 від 18.03.2020 року.

У ще в одному судовому рішенні судді зазначили наступне: «Як вбачається з матеріалів справи, заявник як на поважність причини пропуску вказував, що наприкінці 2016 року він важко захворів та за рекомендаціями лікарів йому було заборонено фізичні навантаження та довготривалі поїздки, а також на те, що він не був обізнаний про смерть матері.

Проте, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що сама по собі довідка згідно якої позивач звертався до лікаря за консультацією 08 грудня 2016 року, не може свідчити про те, що ОСОБА_1 не мав об'єктивної можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини».

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 754/11447/18 від 07.02.2020 року.

Ще один цікавий висновок зазначений у одному судовому рішення де судді вказали: «Як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначала похилий вік та хвороби. Також посилалась на те, що протягом шестимісячного строку з дня смерті сина вона хворіла, проходила лікування. Безпосередньо перед закінченням встановленого законом строку на прийняття спадщини та після закінчення шестимісячного строку була у лікарні та проходила лікування. Поштою направити заяву заявниця також не могла, оскільки така заява має завірятись нотаріально, а вона цього зробити не могла.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій».

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 286/27/18 від 26.02.2020 року.

До протилежного висновку, у сукупності з іншими підставами, судді прийшли у іншому рішенні суду де зазначили: «Доводи касаційної скарги про те, що позивач не навів поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька, не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами про те, що в останнє позивач бачився з батьком у серпні 2014 року, оскільки його батьки проживали окремо й, у той час, його мати - ОСОБА_7, яка хворіла на онкологічне захворювання, потребувала постійного догляду, що він і робив до моменту її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2), при цьому навчаючись на стаціонарній формі навчання та працюючи.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, колегія суддів також враховує наявність поважних причин для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема: наявність складних життєвих обставин у житті ОСОБА_1 на час смерті батька - ОСОБА_6, пов'язаних з доглядом за тяжко хворою матір'ю, необхідність повторного отримання свідоцтва про смерть батька, відсутність реєстрації за батьком будь-якого майна на час звернення ОСОБА_1 до нотаріуса, необхідність виявлення фактичних володільців квартири, належної померлому батьку позивача, оскільки правочини вчинялися після смерті батька, у тому числі довіреність від імені ОСОБА_6 була видана після його смерті».

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 522/17407/17 від 18.03.2020 року.

Ще один цікавий висновок, який був викладений у судовому рішенні Верховного Суду говорить про наступне: «Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що наявність у особи істотних вад слуху призводить до таких наслідків, як обмеження життєдіяльності, зниження здатності спілкування з оточуючими, порушення можливості виконувати соціальні ролі. Психологічні особливості людей з вадами слуху перешкоджають їх інтеграції в суспільстві, продуктивній взаємодії з ним.

Про істотність вад слуху ОСОБА_1 та обмеження її життєдіяльності свідчить, як встановлена їй з дитинства інвалідність, так зокрема і те, що при розгляді справи в судах попередніх інстанцій спілкування між ОСОБА_1 та судом забезпечував сурдоперекладач.

Крім того, суд першої інстанції вказавши, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період визначений законом для прийняття спадщини тривало лише сім днів, залишив поза увагою ту обставину, що фактично ОСОБА_1 в цей час у травні 2017 року перенесла хірургічне втручання, яке окрім перебування в стаціонарі потребувало додаткового часу на реабілітацію.

Посилання ОСОБА_3 на існування між спадкоємцями ОСОБА_5 усних домовленостей щодо поділу спадкового майна, не мають юридичного значення при вирішенні розглядуваної справи. Від спадщини після смерті батька, ОСОБА_1 у встановленому порядку не відмовилась. В матеріалах справи відсутні відомості про складання ОСОБА_5 заповіту, яким би він виключив ОСОБА_1 із числа своїх спадкоємців».

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 285/968/19 від 12.02.2020 року.

 

09.
Відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно не є повноважними причинами на встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові: № 419/3788/17 від 27.02.2020 року.

 

10.
Перебування у службовому відрядженні і іншому місті не є поважною причиною для визначення додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини.

До такого висновку прийшли судді Верховного Суду у постанові:  № 362/2685/17 від 13.02.2020 року.

 

11.
За позовом спадкоємця про визнання додаткового строку на прийняття спадщини відповідачами повинні бути: за наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину – такі спадкоємці; за відсутності спадкоємців територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Корисний правовий висновок, який хоч і не стосується питання строків, але стосується обрання належного відповідача у такій категорії справ. Адже, обрання невірного відповідача буде доволі дорого коштувати позивачеві.

До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 638/17618/17 від 22.05.2020 року; № 352/382/18 від 30.04.2020 року; № 641/2646/17 від 29.04.2020 року; № 2-112/2008 від 15.01.2020 року.