Статті

Як повернути майно боржнику, щоб звернути на нього стягнення?

Як повернути майно боржнику, щоб звернути на нього стягнення?

Про те, що робити у випадку відчуження майна боржником на користь третіх осіб, з метою ухилення від взятих на себе зобов’язань.

Дуже часто, коли виникає судовий спір, якщо відповідач взагалі не вбачає позитивного вирішення справи на свою користь, то намагається зробити дві речі: затягнути час розгляду справи та унеможливити виконання потенційного рішення.

Якщо це спір з фізичною особою, то як правило, можна зустріти випадки дарування або продажу майна боржником своїм родичам. Дуже зручно, коли фактично ти і далі користується річчю, але яка юридично записана, наприклад, на твою бабусю, маму чи дружину/чоловіка, тощо.

На жаль, з цим зробити майже нічого не можна було. Проте, за останні декілька років ситуація кардинально змінилася і у кредиторів з’явилася можливість захистити свої права. А саме, почали з’являтися багато правових висновків Верховного Суду, які дають можливість визнати такі угоди недійсними.

Основне рішення було прийнято Великою Палатою Верховного Суду 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц. У даній справі суд розглядав питання про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, який був укладений між боржником та його дітьми після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості. Колегія суддів досліджувала можливість скасування такого правочину з підстав фіктивності, та чи можна застосовувати вказані положення до правочинів укладених з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов’язань.

Велика Палата вказала, що такий правочин можна вважати фіктивним, адже його метою є саме ухилення від звернення стягнення на таке майно, тобто, у договору інша правова мета, ніж та, яка зазначається у самому договорі. Крім того, колегія суддів зауважила, що подібні правочини слід визнавати недійсними на підставі загальних засад законодавства (справедливість, добросовісність та розумність) та недопустимості зловживання правом з посиланням на спеціальну норму, яка може бути підставою для визнання недійсним правочину, а саме, на статтю 234 ЦК України (недійсність фіктивного правочину) або 228 ЦК України (недійсність правочину, який порушує публічний порядок).

На основі вказаної постанови Великої Палати було прийнято ряд постанов іншими палатами Верховного Суду, які відобразили вказаний висновок. А саме: № 182/3693/17 від 30.06.2020 року; № 306/2952/14-ц від 17.06.2020 року; № 304/1209/17-ц від 27.05.2020 року; № 175/1274/15 від 18.05.2020 року; № 372/3541/16-ц від 13.05.2020 року; № 523/8272/16-ц від 08.04.2020 року; № 750/37/19 від 07.04.2020 року; № 521/3821/16-ц від 31.03.2020 року; № 759/9124/18 від 04.03.2020 року; № 554/6547/17 від 22.01.2020 року.

Більш детально, про те що являється зловживанням правом, розписала об’єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2018 № 910/7547/17 року. Справа цікава тим, що позивач просив визнати недійсним договір, який він уклав з іншим товариством, з метою ухилення від взятих на себе зобов’язань з повернення коштів банку. Заявник повністю розписав цілі та мету укладеного договору, проте, суд не став на його сторону через зловживання правом. А саме, через мету укладеного договору. Судді послалися на ті ж самі статті Цивільного кодексу, що і Велика Палата (п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України, ст. 13 ЦК України) та проаналізували положення статей 15 та 16 все того ж Цивільного кодексу. Колегія вказала, що суд вправі відмовити у задоволенні позову, якщо право особи було порушено, проте, вона зловживала своїм правом.=

Можна сказати, що даний висновок прямо не стосується випадків визнання недійсним договорів кредиторами, проте, інші судді часто посилаються на нього, обґрунтовуючи свої рішення у справах саме за позовами кредиторів. А точніше, на частину де вказано, що: «дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора».

На вказаний висновок посилалися колегії суддів Верховного Суду у постановах: 200/5083/14 від 30.07.2020 року; № 753/765/17 від 26.02.2020 року.

Ще один цікавий підхід був висловлений у ряді постанов Верховного Суду: № 754/2450/18 від 14.07.2020 року; № 704/1410/18 від 24.03.2020 року; № 489/5148/18 від 14.01.2020 року.

У вказаних рішеннях судді пішли ще далі і вказують на те, що взагалі будь-який правочин, який вчиняється боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, який спрямований на обмеження його платоспроможності має ставитися під сумнів та сам по собі набуває ознак фраудаторного правочину. У цьому контексті, судді навіть не звертають уваги на доведення ознаки фіктивності такого правочину, та стверджують, що такий договір може бути визнаний недійсним на підставі звичайних загальних засад цивільного законодавства.

Таким чином, кредитори можуть спокійно перевіряти історію своїх боржників, і у випадку виявлення «підозрілих» договорів, які були укладені після подачі позову до суду, чи після того, коли зобов’язана особа переставала виконувати взяті на себе зобов’язання – визнавати їх недійсними, повертати майно та звертати на нього стягнення.

Схожі статті
Велика Палата ВС про застосування 625 ЦК у випадку судової розстрочки
Велика Палата ВС про застосування 625 ЦК у випадку судової розстрочки

ВП ВС визначила чи можливе застосування положень статті 625 ЦК до простроченого зобов’язання навіть у випадку розстрочення судом виконання свого судового рішення про стягнення основної суми боргу?

Виконавче провадження
01.07.2019 |  192
ТОП 10 правових висновків Верховного суду у спорах з виконавцями за 2018 рік
ТОП 10 правових висновків Верховного суду у спорах з виконавцями за 2018 рік

Аналіз актуальних правових висновків в спорах, пов’язаних з примусовим виконанням судових рішень, прийнятих Верховним Судом протягом 2018 року.

Виконавче провадження
01.03.2019 |  257
Касаційний суд визначив, коли фізична особа може бути правонаступником банку у виконавчому провадженні
Касаційний суд визначив, коли фізична особа може бути правонаступником банку у виконавчому провадженні

Об’єднана палата Касаційного господарського суду вирішила проблему заміни кредитора у виконавчому провадженні за наявності дійсних договорів відступлення права вимоги.

Виконавче провадження
31.01.2020 |  2077
Як оскаржити виконавчий напис?
Як оскаржити виконавчий напис?

Про те, що таке виконавчий напис, чому він такий популярний та актуальна судова практика з приводу його оскарження.

Виконавче провадження
15.03.2020 |  3202
Всі статті по цій темі